Бог:

Образ Бога Творця у виконанні Мікеланджело, на його картині "Сотворення сонця та місяця"

Бог (у християнстві та юдаїзмі) — надприродна, верховна, духовна субстанція або єство, творець та керівник Всесвіту, начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльності й рушійної сили. Інші найважливіші його назви — Всевишній, Сущий.

Визначення поняття Бог у Кирила Транквіліона-Ставровецького, дане близько 1619 року:

Походження слова

Походження і первісне значення цього слова в слов'янських мовах і досі не з'ясоване. На думку деяких мовознавців воно походить із тевтонського мовного джерела. У старослов'янських текстах говориться про поганських богів.

В основі концепції Бога поганські греки добачали КРАСУ (Бог Краси), поганські римляни — СИЛУ (Бог Сили), юдеї — ЗАКОН (Бог Закону), християни — ЛЮБОВ (Бог Любові).

Біблійні назви Бога

У Святому Письмі Бог найменований кількома назвами, що виражають Його істоту, діяльність, властивості й атрибути. Головні з них такі: Ел, Еліон, Елоаг, Елогім, Шаддай, Адонай, Ягве (Єгова) й Саваот. В слов'янських мовах Його називають також - Сущий, Всевишній, Предвічний, Єдиний та ін.

Бог у образі Святої Трійці, у виконанні голандського живописця Пітера Коке ван Ельста (1502-1556). Олія, Музей Дель Прада, Мадрід

Біблійне розуміння й визначення Бога

Християнство та юдаїзм стверджують, що єдиним правдивим визначенням Бога є біблійне визначення, та посилаються на Святе Письмо для з'ясування найістотніших ознак Бога, Його властивостей, атрибутів та діяльності.

В юдействі та християнстві твердиться, що людські органи чуття не можуть повністю й абсолютно збагнути Самого Бога, есхатологічних правд та майбутнього, потойбічного, вічного життя. Цю неспроможність і природоневідповідність людського розуму повністю охопити трансцендентність Бога та Його діл апостол Павло ствердив такими словами: "Чого око не бачило, і ухо не чуло, і що на серце людині не впало, — те Бог приготував був тим, хто любить Його!" (1 Коринтян 2:9). Тому вже з глибокої давнини Божі мужі уподібнювали Бога до людини, приписували Йому фізичні та психічні ознаки, властиві людям, і на основі аналогії, схожості або порівняння пояснювали Божу природу, Його діяльність, властивості й атрибути. Представлення Бога в образі людини, в уособленні різних функцій і явищ та в переносному вживанні різних слів і виразів прийнято в теології називати антропоморфічним поглядом людей на Бога.

Отже, Святе Письмо приписує Богові очі, руки, пальці, рамена, ноги, стопи, обличчя, уста, ніздрі, губи, язик, подих, голос тощо (Ам. 9:2, 4; 5 М. 9:10; Єр. 9:12; 27:5; Наум 1:3; 2 М. 33:23; Пс. 17:16,17; Іс. 30:27). Далі, в Біблії сказано, що Господь розмовляє, кличе, сміється, ходить, спить, пробуджується й т. д. (З Мойсеєва 1:1; Ам. 1:2; 1 М. 6:12; Пс. 2:4; 43:24). Святе Письмо навіть вважає за властиві Богові психологічні вияви людини. Воно говорить про Божий гнів (2 Самуїл. 24:1), Божу ревність (2 М. 20:5), Божу ненависть (5 М. 12:31) тощо.

З другого боку, Господь Ісус Христос навчає, що Бог — це Дух (Ів. 4:24); і Святе Письмо виразно стверджує, що Бог, як Духовна Істота (Духовне Єство), не є людиною (Ос. 11:9), не має очей, як людина (Йов 10:4), не палає гнівом і не роздратовується (Ос. 11:9), ніколи не кається й не жалкує (1 Самуїла 15:29; 4 М. 23:19), не дрімає й не спить (Псальми 120:4), ніколи не змучується, не слабне, не втомлюється й не виснажується (Іс. 40:28).

Тобто, для християн та юдеїв, антропоморфний спосіб мовлення про Бога зумовлюється передусім неспроможністю й неприродовідповідністю людського розуму та п'ятьох органів чуття (зору, слуху, дотику, нюху та смаку) в інший спосіб пізнати Бога та, по-друге, бідністю гебрейського лексикону на абстрактні слова, вирази й поняття. Гебрейська мова конкретна. Євреї вже в глибоку давнину залюбки вживали притаманні їм вислови: "Боже рам'я" замість "Божа сила" чи "потуга"; "Боже обличчя звернене до когось" або "відвернене від когось" замість "Божої симпатії" чи "антипатії" до певної особи; "піднесене обличчя" або "похилене" замість "прощення" чи "непрощення".

Зображення Бога у Трьох Постаттях. Робота італійського маляра Андреа Превіталі, Трійця.

Біблійна сутність Бога

На підставі Святого Письма — Старого й Нового Заповіту — існує тільки один, живий, правдивий, вічний Бог, Який є споконвічний, безпочатковий, безконечний (нескінченний) та незмінний у Своїм бутті й досконалості, премудрий, всемогутній, всюдиприсутній та всезнаючий Дух (5 Мойсеєва 4:35; Ісаї 44:6; Псальми 89:3; Ісаї 45:5-6; Єремії 10:10; Даниїла 6: 27; Марка 12:29,32; Івана 17:3; Псальми 146:5; 137:2; Дії Ап. 15:18; Приповістей 5:21; 15:3; Псальми 101:28; 138:7-10; Єремії 23:23-24; 1 Тимофія 1:17; Юдеїв 4:13; 1 Мойс. 17:1; Ісаї 45:12; 1 Мойсеєва 1:1-3; Псальми 106:25-29; Наума 1:5; Ісаї 40:26-29; Дії Ап. 17:24-28; Даниїла 4:32; Луки 1:25; Юдеїв 1:3,4; Римлян 1:20; Івана 4:24; 2 Мойс. 33:20; Псальми 18:2; Івана 1:18; 1 Тимофія 1:17; 6:16).

Бог чинить усе за постановою Своєї святої волі на Свою славу як найбільш люблячий, ласкавий, милосердний, довготерпеливий, справедливий, пребагатий на ласку, доброту і правду Отець, Який любить усе Своє створіння, а зокрема Його любов особливо велика до людей; Він прощає їм їхні гріхи, поєднавши (примиривши) світ із Собою в Ісусі Христі (Матвія 5:45,48; 1 Петра 1:15-16; 5 Мойс. 32:4; Ісаї 57:15; Луки 6:36: Пс. 118:37; 97:9; 98:8,9; Якова 5:11; Пс. 85:5; 114:5; Луки 10:30-37; Матвія 9:36 ;14:14; Луки 7:13; Юдеїв 4:15; 1 Івана 4:9-10, 16; Івана 13:1; 14:21; 16:27; 17:23; Римлян 5:8; Ефесян 2:4-10; 1 Тимофія 2:4).

Бог — це надприродна, верховна, духовна субстанція або єство. Він створив Всесвіт — небо й землю; усе, що живе та знаходиться на них, усе видиме й невидиме. Він управляє й керує всесвітом (1 Мойс. 17:1; Йова 36:22, 26, 30-33). Історія виявляє Божу святу, неминучу (обов'язкову, невідмінну) волю в світі, здійснення Його планів і постанов серед людей і через людей. Світ не виник сам із себе й не існував вічно. Бог — це надсутність усіх і всього, Він начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльності й рушійної сили. Він, вічний у Своїм бутті й перебуванні, є основою та причиною всесвіту, всіх і всього.

За філософічно-теологічними середньовічними поглядами, Фома Аквінський стверджує, що "Бог — це абсолютна правда та причина всього буття (сущого)". Григорій Сковорода навчає, що "першопричиною всього існуючого (всього буття) є Бог, бо Він є причиною всьому, а Йому ніхто. Коли б Бог кимсь чи чимсь зумовлювався (спричинювався), то втратив би Свою Божественність і став би залежним від когось чи чогось іншого. Бог не може втратити Своєї Божественности так само, як ніщо тілесне (матеріальне) не може її набути". Врешті митрополит д-р Іларіон у 20-му сторіччі так схарактеризував Бога: "Першопричина всіх рухів, всього живого є Бог. Матерія складається з протонів, що вічно рухаються. Хто їх рухає? Наука не встановила першопричини. Наука не може створити найменшої й найпростішої живої істоти — черв'яка — ані оживити нікого й нічого".

Єдине задовільне визначення Бога для юдеїв та християн дається в Біблії, а філософські (тобто раціональні) визначення Бога вважаються неповними, з причини трансцендентності Бога. Вважається, що біблійне й задовільне визначення Бога подав Малий Катехизм Вестмінстерського Визнання Віри з 1643 року: "Бог — це Дух безконечний, вічний і незмінний у Своїм бутті (існуванні), мудрості, силі, святості, доброті (милосерді) і правді (Івана 4:24; Йова 11:7,8,9; Псальми 89:2; Якова 1:17; 2 Мойсеєва 3:14; Пс. 146:5; Об'явлення 4:8; 15:4; 2 Мойс. 34:6,7).

Біблійні атрибути Бога

Найважливіші, це всюдиприсутність, всезнання, всемогутність, незмінність, святість, праведність-справедливість, добрість і правда. Перші чотири наведені атрибути є догматичними, решта — це моральні атрибути Бога.

Класичні філософські докази існування Бога

1. У природі відбувається рух. Ніщо не може почати рухатися саме собою, для цього потрібне зовнішнє джерело руху. Безперервний пошук джерела попередньої дії не має сенсу. Отже, повинно існувати дещо, яке є першопочатковим джерелом будь-якого руху, не будучи само по собі рухоме нічим іншим. Це і є Бог - нерухомий двигун.

2. Кожен наслідок має свою причину. Безперервний пошук попередньої причини не має сенсу. Отже, повинна існувати "безпричинна причина", першопричина всього наступного. Це і є Бог.

Боже Око Провидіння

3. Всі предмети у світі знаходяться у взаємозв'язку та взаємовідносинах один з одним, їх існування можливе лише у взаємозв'язку та взаємовідносинах. Однак безперервний пошук попередніх взаємовідносин та взаємозв'язків не має сенсу. Отже, повинне існувати дещо, абсолютно незалежне і абсолютно самодостатнє. Це і є Бог.

4. В оточуючому світі є послідовне ієрархічне зростання складності будови предметів та істот, нескінченне всезагальне прагнення до досконалості. Отже, повинне існувати дещо абсолютно досконале, що є джерелом будь-якої досконалості. Це і є Бог.

5. В оточуючому світі спостерігається певний порядок, походження якого не можна приписати самому світові. Цей порядок примушує допустити існування деякого розумного організуючого начала, що встановило цей порядок. Це і є Бог.

6 (Імануїл Кант). Усі люди мають почуття моральності, категоричний імператив. Оскільки воно не завжди спонукає людину до вчинків, які несуть земну користь, отже, повинна існувати якась першоооснова, якась мотивація моральної поведінки, що знаходяться поза цим світом. Все це вимагає існування безсмертя, вищого суду та Бога, що утверджує моральність, нагороджуючи добро і караючи зло.

7. (Августин, Кельвін). Будь-яка людина народжується з ідеєю про Бога. Ця ідея буває подавлена у людях неправедних. В міру росту людина все зрозуміліше усвідомлює її. Критичні життєві ситуації часто збуджують цю ідею до життя.

8. (Містичний). Людині властивий прямий містичний контакт з Богом, що приводить людину в стан екстазу. Цей досвід поєднання з Богом настільки унікальний, що сам собою вже є свідоцтвом буття Бога.

9. (Августин). Усі люди вірять в те, що істина існує. Якщо Бог є Богом істини та істинним Богом, отже, Він і є Істина. Ця Істина є умовою існування будь-якої іншої істини. Отже, існування будь-якої істини підтверджує існування Істини, яка означає існування Бога.

10. (Ансельм). Перше припущення: людині властиве поняття про нескінченне та досконале. Друге припущення: існування є необхідною та обов'язковою частиною досконалості. Висновок: нескінченне та досконале - тобто, Бог - існує, оскільки саме визначення досконалості включає в себе й існування.

11. (Арістотель). Людина усвідомлює свою кінцевість, обмеженість та смертність. Звідки походить це усвідомлення? Бог постійно нагадує їй про це через Свою нескінченність, безмежність та безсмертя. Тобто, кінцевість людини сама собою є доказом існування ніскінченного Бога.

12. (Августин, Фома Аквінський). Людина невтішна. Вона прагне благословення. Цією спрагою її наділив сам Бог, щоб людина ніколи не втішилася, поки не звернеться до Бога. Присутність цієї спраги у людині є непрямим доказом існування Бога.

Три іпостаті Бога. Ілюстрація з молитовника. Британська бібліотека

13. (Берклі). Людина має здатність сприймати (відчувати) оточуючі її предмети, що не може бути наслідком ні якихось фізичних явищ, ні волевиявлення самої людини. Отже, ця людська здатність до сприйняття є доказом існування розумного пояснення цієї здатності.

14. (екзистенційний) Бог являє себе людям через Євангельське одкровення - проголошення Своєї любові, прощення та виправдання людини. Людина, що прийняла це одкровення, відразу пізнає Бога. Ніякого іншого свідчення непотрібно. Буття Боже не стільки «доводиться», скільки "пізнається", і це пізнання не інтелектуальне, а екзистенційне.

15. (чудовий). Чудо - це явище, що пояснюється лише існуванням та безпосереднім надприродним впливом Бога. Існує багато задокументованих фактів чудес. Отже, існує багато подій, єдиним переконливим доказом яких може бути існування та надприродний вплив Бога.А, отже, Бог існує.

16. (інтелектуальний) Ми знаємо, що світ влаштовано розумно. Тобто, ми здатні розумно пізнавати його. Отже, або і світ, що пізнається і наш розум, що пізнає його є продуктом чистої випадковості, або і те й інше створене вищим розумом. Випадковість вважається менш вірогідною. Отже, і розумний світ, і сам розум є породженням вищого розуму, тобто Бога. Отже, Бог існує.

17 Кожному нашому природному внутрішньому бажанню чи прагненню відповідає реальний об'єкт, здатний це бажання задовольнити. Однак, існує в нас і таке бажання, яке не може бути нічим тимчасовим, нічим земним, нічим товарним. Отже, повинне існувати щось, яке переважає все тимчасове, земне і товарне. Це "дещо" люди називають Богом та вічним життям з Ним.

18. (естетичний). Музика Баха існує, отже, Бог є.

19. (релігійний). Багато людей різних часів та культур мали досвід спілкування з Божественним. Неможливо допустити, щоб усі вони однаково "помилялися" в описі природи та змісті цього досвіду. Отже, Божественне існує.

20. (суспільний) Віра в Бога - у верховну Істоту, Якій належить право на поклоніння й прославлення всього сущого - є загальною рисою практично усіх народів світу. Всі ці люди не можуть бути неправі щодо цього найважливішого й значного елемента їх життя. Більш вірогідно, що вони праві, отже, Бог існує.

21. (Паскаль). Розумне доведення існування Бога неможливе, однак, те чи інше рішення про Його буття чи небуття кожен з нас прийняти повинен. Якщо ви вирішите, що Бог є, то ви нічого не втратите, навіть якщо після вашої смерті виявиться, що ви були неправі. Якщо ж ви вирішите, що Його немає і помилитеся, то вас чекає страшне покарання. Якщо ви виграєте, то отримаєте все, якщо програєте, то не втратите нічого.

Інші статті по темі

Джерела

"Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів." Костів, К. Всесвітня християнська місія.

ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті. Див.

Бог

Бог

Зміст