|
Article on other languages:
|
Коно́плі (лат. Cannabis) — рід однолітніх лубоволокнистих рослин сімейства конопляних порядку розових. Раніше, в міру удосконалення классификації, коноплі відносили до шовкових, тутових і крапивних. Коноплі є одніє з найстародавніших технічних культур людства. Вироби з неї, насамперед одяг, відомі ще з 1 тисячоліття до Р.Х. Латинська назва — каннабіс — також часто використовується по відношенню наркотичних речовин, виготовлених з конопель.
Види
Культурне значенняВ Україні
В ЯпоніїЯпонська назва коноплі — аса (麻). Її використовували для видобуття конопляного волокна — прядива. Словом аса також традиційно позначали ряд неспрідненх з конолями рослин, з яких отримували подібне волокно. Серед них були китайська кропива муракасі (苧麻), абутілон ітібі (莔麻) та кропива звичайна іракуса (刺草). З прядива пряли нитки, з яких виготовляли полотно, що йшло на одяг. Найдавніші знахідки прядив рослин типу аса в Японії датуються 1 століттям до Р.Х., серединою періоду Яйої. Відомі випадки, що стародавні японці підносили їх синтоїстським богам дякуючи за врожай. Виготовлений з такий прядив одяг постачався знаті, з середньовіччя став основним вбранням простолюдинів. Коноплі та рослинпи типу аса залишалися найбільш поширенеми технічними культурами на Японських островах аж до почастку 17 століття, коли вони поступилися імпортованій з матрика бавовні. У 7 — 9 століттях прядиво і конопляне полотно вважалося стратегічною сировиною. Центральна влада зобов’язувала регіони сплачувати ними щорічний податок. В імператорській скарбниці Сьосоін по сьогодні зберігаються тогочасні тканини різних типів, що йшли на одяг монарху та його придворним. У 11 — 13 століттях урядовці провінційних маєтків сьоенів часто брали за свої послуги судді плату конопляним рядивом і полотном. В той час ці товари були ще рідкістю. Проте у 14 — 16 столітті, в період існування сьоґунату Муроматі, у зв’язку із розвитком японської економіки, нитки та тканини, виготовлені з рослин типу аса, стали повсякденним товаром. Довкола столиці Кіото виникли цехи, які перебували під протекцією аристократичного роду Сандзьо і спеціалізувалися на продажу цієї продукції. Головними осередками збуту полотна в Японії стали міста Теннодзі в провінції Сеццу та Сакамото в провінції Омі, а найбільшими центрами виготолення товарів були провінції Ісе, Кай, Сінано, Міно, Етідзен, Етіґо, Тамба, Харіма, Ійо, Хідзен, Хіґо та Сацума. В період Едо (1603-1867) найбільш якісні конопляні тканини йли на виготовлення самурайського парадного одягу, а з полотен, пофарбованих барвниками індиго, шили літнє жіноче кімоно. В цю ж добу з’яилися різні методи обробки тканин, а також нові барвники, що збільшило попит на продокцію з прядива рослин аса. Окрім одягу, коноляні волокна часто використовувалися для плетіння сітей, міцних шнурів та дротів, паперу, а також сіток від комарів. З 18 століття коноляні тканини були витіснені бавоняними та шовковими. Джерела та література
|
This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.