|
Article on other languages:
|
Розсі́яний склеро́з — це прогресуюче захворювання, пов'язане з дегенерацією мієліну, яке вражає зоровий нерв, а також головний і спинний мозок. Етіологія його невідома. У Канаді, на півночі Сполучених Штатів і в Північній Європі щорічна частота трапляння становить 30—80 випадків на 100 тисяч населення, натомість на півдні Сполучених Штатів і в Південній Європі цей показник становить 6—14 випадків на 100 тисяч населення щороку. Співвідношення хворих жінок до чоловіків становить 2:1. У 60 % пацієнтів перші симптоми хвороби з'являються у віці від 20 до 40 років. Виникнення хвороби раніше, ніж у 15-річному віці, чи після шестидесяти років трапляється рідко. За грубими оцінками, розповсюдження хвороби у Сполучений Штатах охоплює 400 тисяч осіб, що не включає інших димієлінізуючих захворювань. Діагностування часто відбувається через кілька місяців або кілька років після появи перших симптомів. Засоби лікування невідомі. У 90 % пацієнтів, які страждають на розсіяний склероз, перебіг хвороби характеризується періодами загострень і ремісій. Однак розвиток захворювання проходить по-різному — від багаторічних періодів відсутності симптомів до невпинного погіршення з частими загостреннями. Десять відсотків пацієнтів зазнають безперервного погіршення без будь-який ремісій. Відносно сприятливий прогноз пов'язаний з низкою таких клінічних параметрів: хвороба починається раніше, ніж у 35 років і стрімко розвивається; протягом місяця відбувається розв'язання хвороби; до проявів належить лише неврит зорового нерва та сенсорні (нерухові) або немозочкові симптоми; синдром Бабінського відсутній. Сприятливими ознаками є цілковиті ремісії або виразні загострення тривалістю менше, ніж 2 місяці. Якщо пацієнт при початковому обстеженні здатний ходити або має лише незачні мозочкові та пірамідальні прояви через 5 років після початку хвороби, то це дає підстави очікувати легшого переносу. Однак, неможливо точно передбачити перебіг хвороби у якогось конкретного пацієнта. Реабілітаційні заходиПри розсіяному склерозі можуть спостерігатись такі порушення: швидка втомлюваність, слабкість, спастичність, відсутність координації рухів, атаксія, тремор, втрата зору, диплопія, дизартрія, невтримання сечі та парестезії. Соціально-психологічні симптоми різноманітні — від глибокої депресії до безпідставного оптимізму. Додаткові проблеми виникають через тривалу імобілізацію, контрактури, падіння, психологічну незручність із-за невтримання сечі. Сліпота, пересування в інвалідному візку, несамостійність у самообслуговуванні, часті загострення і рухові порушення серйозно впливають на здатність до самостійної праці і життєдіяльності. Для скорочення періоду загострення і його послаблення застосовувався адренокортикотропний гормон (АКТГ). Позитивний вплив АКТГ на деяких пацієнтів є очевидним, але цей препарат не приносить довготривалих результатів. Особи, які страждають на розсіяний склероз, можуть скористатись з багатопрофільних клінік і програм, орієнтованих на споживача.
|
This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.